пʼятниця, 15 травня 2015 р.

Панас Мирний



ПАНАС МИРНИЙ
1849 - 1920
            13 травня 1849 року у місті Миргороді, що на Полтавщині в сімї бухгалтера повітового казначейства з'явився на світ молодший син — майбутній відомий письменник — Панас Якович Рудченко. Ще в дитинстві малому Панасові та його братові мати, яка розмовляла з дітьми лише на українській мові, виразно, із змінами в інтонації розповідала різноманітні історичні оповідки та бувальщини. Хлопець ще з дитинства був заполонений чарівним світом народних пісень, казок та легенд, які майстерно розказувала йому нянька Оришка.
             Початковою освітою Панаса були школи Миргорода та Гадяча. Навчався він дуже добре. Щороку за свою старанність і відмінні оцінки отрумував «похвальні листи». Вже вчителі вбачали в хлопцеві неабиякий талант, через що радили батькам продовжувати навчання сина в гімназії, а потім — в університеті. Але у батька Панаса навіть на думці не було цих намірів, тому вже у чотирнадцять років послав його на «власний хліб». Таким чином, вже з юності письменник розпочав тагнути лямку чиновницької служби.
           Свій трудовий шлях Рудченко розпочинає у 1863 р. в канцеляріях Гадяча, Прилук, Миргорода. Щодня майбутнього письменника оточувала одноманітна праця, яка була йому зовсім нецікавою. Невеселим було життя хлопця в містечках тодішньої Полтавської губернії. Кожен день він спостерігав зневажання гідності простої людини чиновницькою «братією», рабське плазування нижчих чиновників перед вищими.
Але певну відраду йому приносило читання: Панас захоплювався поезією Шевченка та й інших українських письменників, задумувався над проблематикою творів російських класиків XIX ст., над майстерністю розгортання конфліктів у трагедіях Шекспіра.
Перші спроби літературної творчості та фольклористики Рудченка припадають якраз на цей час. Частину зібраних зразків усної народної поезії, зібраних Панасом, опублікував його старший брат Іван у збірниках «Народні південно-руські казки» (1869, 1870) та «Чумацькі народні пісні» (1874).
       Літературна праця стає справжньою втіхою і відрадою для Панаса. Прикладом слугував старший брат Іван, який вже з початку 60-х років публікував свої фольклорні роботи в «Полтавских губернских ведомостях», друкувався в «Основі», а пізніше видав окремі збірники казок і пісень, перекладав оповідання Тургенєва, виступав у львівському журналі «Правда» з критичними статтями. Панас просиджував вечори за своїм письмовим столом, уривав час від відпочинку з натхненням віддавався улюбленому заняттю. Перші твори (вірш «Україні» та оповідання «Лихий попутав»), які були підписані прибраним ім’ям Панас Мирний, з’явилися за кордоном, у львівському журналі «Правда» в 1872 році. Це було повязане з цензурнимим переслідуваннями українськогослова в Російській імперії. Хоча в 70 — 80-х роках письменник і продовжував інтенсивно працювати, його твори друкувалися переважно за кордоном.Через це його праці були майже невідомі широким колам українських читачів.
           Панас Мирний завжди підтримував тісні зв’язки з діячами української культури — Карпенком-Карим, Лисенком, Старицьким, Коцюбинським, Лесею Українкою, Заньковецькою, Білиловським, Жарком. Письменник був членом комісії міської думи, тому брав активну участь у спорудженні пам’ятника І. Котляревському в Полтаві.
Ще з молодості Панас був пов’язаний з революційним визвольним рухом. З 1875 року він приймав участь у нелегальній роботі революційного гуртка «Унія» у Полтаві. А під час обшуку в Мирного знайшли заборонені політичні видання.
      Громадська діяльність Мирного підсилюється перед першою російською революцєю, а також під час неї. Панас закликає до єднання всіх прогресивних сил у боротьбі за свободу й рівноправність жінок, одночасно співробітничає в журналі «Рідний край», який у 1905 року почав видаватися в Полтаві. У деяких своїх творах («До сучасної музи», «Сон», «До братів-засланців») відгукується на революційні події.
У 1914 році Панас написав відозву, в якій висловлює глибокий протест і обурення ганебними діями царизму. Це було повязано з забороною вшанування пам’яті Шевченка. Через такі дії та поведінку, у 1915 році його розшукувала поліція, «політично підозрілу особу».
          Вже під час Радянської влади на Україні Панас Мирний пішов працювати у Полтавський губфінвідділ, хоча й був у похилому віці.
Панас Якович Рудченко помер взимку 28 січня 1920 року в Полтаві, де й був похований. Згідно з постанові уряду Української РСР в будинку, де жив письменник з 1903 року, створили літературно-меморіальний музей. А У 1951 році у м. Полтаві звели пам’ятникписьменникові.

Немає коментарів:

Дописати коментар