РОБОТА
Учасника конкурсу «Шкільна журналістика»
номінація «Майбутній журналіст»
2014р.
ІІІ місце учасника
Єрмакова Єлизавета
Юріївна
Плетеноташлицька ЗШ
І-ІІІ ст.
11клас
«Світлій пам’яті
В.Я. Бровченка присвячую..»
Вчитель : Вергун
Оксана Віталіївна
Минає
час, і ось уже я на порозі вибору свого життєвого шляху. Скільки доріг
відкривається,скільки сподівань…Але я твердо вирішила присвятити своє життя
журналістиці. Адже ця професія несе промінчик правди для людей.
На
мій вибір вплинула зустріч з Володимиром Яковичем Бровченком. Я побачила людину добру,сміливу у своїх
судженнях,впевнену в собі. В.Бровченко розповів, що не знайшов себе у професії
інженера,а хотів стати журналістом. На жаль, я мала змогу лише один раз бачити та чути цю
людину,та його розповідь запам’яталася на все життя.
Журналіст
завжди повинен вміти привернути до себе
увагу,завоювати аудиторію,прихильників і
однодумців.
Постійно
відчуваючи увагу тисяч людей,їхню
потребу в отриманні інформації (це завжди вабило мене в журналістиці) –
усвідомлюю велику відповідальність і важливість цієї професії. Прогноз погоди, рахунок
футбольного матчу, щоденні новини… Інформація-це життя.
Бровченко
також був журналістом.
А
хто ж цей відомий діяч,мій земляк?
 |
| Володимир Якович Бровченко |
Народився 1 червня 1931р.
в селі Мала Виска. Володимир
Якович пережив роки страшної Вітчизняної
війни. Але, будучи зовсім юним, приймав участь у боях,за що був нагороджений
орденами та медалями. Та все ж настав мирний час, і він закінчив школу та
вступив до Одеського технологічного інституту. Саме в студентські часи 1951р. опубліковано
в маловисківській газеті перший його вірш «Хліб». По закінченню інституту
працював інженером-механіком в Херсоні. А пізніше став організатором і першим
редактором херсонської обласної молодіжної газети. В Одесі 1956р. вийшла в світ
перша збірка «Шумлять жита». А в 1958р. з цією збіркою Бровченка прийняли до
Спілки письменників України.
З 1973-1979рр. – головний редактор журналу «Дніпро».
Більше 50 років працював на літературній ниві,було видано
понад 30 книжок. За збірку поезій «Страсний четвер» був нагороджений премією
ім..В.Винниченка. А у 2004р. був відзначений премією ім. П.Тичини. Йому
присвоєне почесне звання «Заслужений діяч мистецтв України», нагороджений
орденом «За заслуги ІІІ ступеня».
Остання збірка «Вікнина» побачила світ у 2005р., це
спогади поета від 30-х рр.. ХХст. до початку ХХІст.
Я переконана: які б стежки не приготувала мені Доля, все
ж я повернуся до своєї землі . Сам поет вважав свою Батьківщину - святим
місцем. Володимир Якович торкнувся тої струни в душі, любові до рідної землі та
патріотизму, що озвалася і в моєму серці.
Але я прочитала в газеті «Маловисківські вісті»,що життя
відомого діяча обірвалося 20 серпня 2013р.Моє серце сповнилося печалі,спогадів
тої єдиної зустрічі, що допомогла мені обрати свою дорогу-стати журналістом. Звісно,
ще б хотілося поговорити, запитати та отримати порад…Та на жаль..
Залишилися спогади про талановиту ,
творчу Людину, яка стала для мене взірцем.
Я пронесу своїм життям полум’я творчості, людяності, віри в добро, працьовитості
В.Я.Бровченка, що звучить в рядках вірша «І далина..»
Шукай,
Терзайся,
Клич.
У молодих долонях
Розгорни протиріч…
Як не одне,
То інше…
Без сліду не мина.
У цім оркестрі дише
Й моя струна.
Немає коментарів:
Дописати коментар